Лабораторно-аналітичні роботи «ІНСТИТУТУ ГРУНТОЗНАВСТВА І АГРОХІМІЇ імені О.М. СОКОЛОВСЬКОГО »

 

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТУ ГРУНТОЗНАВСТВА І АГРОХІМІЇ імені О.М. СОКОЛОВСЬКОГО »

(ННЦ ІГА)

Лабораторія органічних добрив і гумусу

 

 

ВИСНОВОК

за результатами лабораторно-аналітичних робіт

щодо використання золи після спалювання пташиного посліду

в аграрному секторі

 

 

 

 

 

 

 

 Об’єкт проведення дослыдженнь:

 

Пташиний послід і зола після його спалювання

 

Основні методи проведення робіт:

 

Лабораторно-аналітичні дослідження проводилися в аттестованной лабораторії органічних добрив і гумусу Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ».

 

  Отримані результати і висновки:

 

  Агрохімічний склад золи після спалювання пташиного посліду представлений в таблиці 1.

Таблиця 1

 Процес спалювання сухого курячого посліду (сушильну шафу при температурі 105°С) проводився в муфельній печі при температурі 700°С.
  Вихідний зразок курячого посліду містить 46,4% сухої речовини, яке складається з 17% золи і 83% органічної речовини. У складі золи міститься 0,58% загального вуглецю або 5,8 кг в 1 тонні.
З 1 т золи, отриманої після спалювання курячого посліду, в грунт може бути внесено в середньому 129 кг загального фосфору, 138,6 кг загального калію, 39,3 кг кальцію, 7,1 кг магнію, сума РК – 267,6 кг / т, сума кальцію і магнію – 46,4 кг / т. У складі золи загального азоту не виявлено. Реакція середовища лужна – рН 12,6. Крім цього, з 1 тонною золи в грунт може бути внесено: 12,5 г заліза, 1 г міді, 0,1 г кобальту, 4,7 г марганцю, 3,8 г цинку. Важкі метали (свинець, кадмій, хром, нікель) в складі золи відсутні.

  Довідково: з 1 тонною гною ВРХ 75% вологості (умовний стандарт) вноситься 5 кг азоту, 2,5 кг фосфору і 6 кг калію, в сумі 13,5 кг NPK.

 

Висновки:

 

  Золу після спалювання курячого посліду можна розглядати як фосфорно-калійно-кальциевое добриво. Основна технологічна складність при застосуванні на великих площах – фізичний стан золи, тобто пиловидне стан. Такі труднощі частково знімаються при застосуванні (локально або врозкид) золи на малих площах і в приватному секторі (довідково: більше 90% овочевої, плодово-ягідної та т.д. продукції виробляється саме там)

  Зола використовується для нейтралізації підвищеної кислотності грунту. На кислих грунтах вона створює сприятливі умови для зростання і розвитку рослин, діяльності грунтової мікрофлори, особливо азотфиксирующим бактеріям, тим самим буде поліпшуватися азотне живлення рослин.
  Не можна змішувати золу задовго до внесення з аміачними азотними добривами, щоб не викликати втрати аміаку. До суперфосфату її можна додавати, але не більше 8% від ваги суперфосфату, інакше його властивості погіршуються. З іншими фосфорними добривами золу змішувати не слід, а в даному конкретному випадку і немає необхідності, оскільки зола після спалювання посліду містить підвищений вміст фосфору.
  Крім того, калій і фосфор в золі знаходяться в легкодоступній для рослин формі. На розроблених і добре окультурених грунтах термін дії золи два роки і близько 4 років на торф’янистих грунтах. Золу краще вносити навесні на торф’янистих і піщаних грунтах, а на глинистих і суглинних – восени. Як правильно вносити золу в грунт? Не можна змішувати її з азотними мінеральними добривами, так як втрачається половина азоту, а також з гноєм і пташиним послідом. Ефективність золи зростає при внесенні з торфом, перегноєм і компостом.   Спочатку треба розсипати попіл на поверхню грунту і закрити відповідними знаряддями. Після цього внести якісні кондиційні органічні добрива і потім переорати (перекопати) грунт. У такій послідовності рослини добре засвоюють фосфор, азот, калій і всі мікроелементи. На сотку необхідно внести близько 10 кг золи. Коли золи мало, краще вносити в борозни, рядки або лунки перед посівом насіння або посадкою розсади, добре перемішуючи її з грунтом.
  Зола допомагає боротися з хворобами і шкідниками рослин. Так, капусту вона рятує від поразки чорною ніжкою і килою. Триденний настій золи (3 кг на 10 л води) звільняє рослини від попелиці, пильщиків і гусениць. Допомагає боротися з хрестоцвіті блішки (опудривание рано вранці по росі). Хороша зола і в якості підгодівлі. Розчиняючи в 10 л води 1 стакан золи, можна використовувати цю кількість розчину на 1 кв.м. Підживлення слід чергувати з розчинами пташиного посліду або коров’яку, що містять азот. Настій золи можна використовувати для обробки насіння перцю і томатів. Для цього розчиняють в 0,5 л води 1 столову ложку золи і настоюють три доби, розчин зливають, і насіння замочують протягом 12 год. У золи є ще одна перевага: вона не містить хлору, тому її використовують під рослини, чутливі до його надлишку – картопля, суницю, малину, ожину, смородину, виноград. Золу під висаджені рослини можна вносити і навесні, і восени, використовується вона і для підгодівлі.   На піщаних грунтах золу вносять навесні (восени можливо вимивання). Під картоплю, буряк, огірки, капусту доцільно золу вносити в лунки при посадці. Ефективність її посилюється при внесенні разом з торфом, перегноєм, компостом. Хороші результати дає суміш золи і торфу (1: 1), внесена в лунки перед посадкою по 0,5 склянки. Норма внесення золи по міжряддях 60 – 100 г на кв. м.
  Золу успішно використовують при підгодівлі як в сухому вигляді перед дощем або поливом, так і в розчиненому з водою (50 – 100 г на 10 л води). На одну рослину потрібно по 0,5 л розчину.
  У компост золу можна додавати замість вапна в кількості 3 – 6% від ваги компостируемой матеріалу.
Конкретна коригування дози внесення золи повинна проводитися з урахуванням ґрунтових умов (проведення грунтово-агрохімічного обстеження) та сільськогосподарської культури, під яку планується її внесення. Дози внесення повинні бути наближені до оптимальних, розраховані з урахуванням виносу поживних речовин запланованим урожаєм і коефіцієнтом використання елементів живлення с.-г. культурами.